Пломбувальні матеріали використовують для відновлення зубів після карієсу, сколів і дефектів, а також для створення дентинних шарів і захисних підкладок під пломбу. Їх поділяють за складом, способом полімеризації та консистенцією. Вибір матеріалу має відповідати показанням, які визначає лікар, і умовам роботи в конкретному випадку.
Види та відмінності
Світлотверді композитні матеріали є найпоширенішими. Вони полімеризуються під дією світла відповідної довжини хвилі і можуть мати різну щільність. Універсальні композити підходять для більшості ділянок, текучі композити мають меншу в'язкість і використовуються для тонкого шару або заповнення дрібних западин, а пакувальні композити мають більш щільну консистенцію для формування щільних контурів. Окремо існують матеріали для однокамерного шарування великого обсягу.
Склоіономерні матеріали хімічно зв'язуються з тканинами зуба і можуть виділяти фтор. Компомери поєднують властивості композитів і склоіономерів. Дентинні маси імітують колір і структуру дентину та наносяться як внутрішній шар конструкції, а лайнери та пов'язки використовують як підкладку під пломбу, щоб захистити глибокі ділянки.
На що дивитися під час вибору
- Показання і ділянка застосування, які визначаються клінічною ситуацією, а не зручністю упаковки.
- Консистенція: текуча, універсальна або пакувальна.
- Відтінок і прозорість, які мають відповідати шкалі кольорів і характеру зуба.
- Тип полімеризації та сумісність з джерелом світла, яке є в кабінеті.
- Сумісність із системою адгезії, адже адгезивний шар є частиною пломбування.
- Упаковка: шприц, капсула або банка, зручні для роботи та економні за обсягом.
Зберігання та обробка
Пломбувальні матеріали зберігають у заводській тарі, у місці, яке відповідає температурним умовам виробника. Світлотверді композити тримають подалі від прямого світла, адже воно може почати полімеризацію ще до використання. Шприци закривають ковпачками одразу після вилучення матеріалу, щоб він не втрачав властивостей.
Перед роботою перевіряють дату придатності та однорідність маси. Ділянку ізолюють від слини та вологи, оскільки вони порушують адгезію. Матеріал наносять пошарово, кожен шар полімеризують окремо. Залишки з інструментів видаляють до затвердіння. Після роботи шприц і наконечники утилізують відповідно до правил.
Колір матеріалу після полімеризації може відрізнятися від кольору в шприці, тому відтінок оцінюють після затвердіння і в природному освітленні, якщо це можливо. Фінішне полірування виконують після повного тверднення і за протоколом клініки.
Обробка пломби після тверднення включає корекцію контуру, шліфування і полірування, які мають зберегти цілісність поверхні. Надмірний нагрів під час шліфування шкодить тканинам зуба, тому роботу ведуть з охолодженням і короткими проходами.
Пломбувальний матеріал і його упаковку тримають окремо від інструментів і поза робочою зоною, щоб уникнути забруднень. Світлотвердник зберігають у чистому стані, а вікно світловода протирають між пацієнтами відповідно до протоколу інфекційного контролю.
Точні режими полімеризації, товщину шарів, послідовність нанесення та параметри адгезії наведено в інструкції виробника.