Відбиткові матеріали та силікони використовують для точного відтворення тканин порожнини рота, зубних рядів і окремих зубів. За відбитком зуботехнік виготовляє гіпсові моделі, а силіконові маси застосовують також для дублювання моделей, виготовлення індивідуальних ложок, шаблонів і форм для пластмаси та воску. Від якості відбитка залежить посадка майбутньої конструкції, тому вибір матеріалу має відповідати задачі.
Види та відмінності
Альгінатні матеріали належать до гідроколоїдних. Вони недорогі, зручні для загальних відбитків і моделей, проте мають обмежену точність і чутливі до вологи та температури. Силікони поділяють на конденсаційні і адиційні. Адиційні силікони стабільніші за розмірами і частіше використовуються для точних відбитків, тоді як конденсаційні можуть виділяти побічні продукти реакції, що впливає на усадку. Поліефіри застосовують там, де потрібна висока точність і жорсткість матеріалу.
За консистенцією розрізняють легкі, середні та важкі (або тістоподібні) маси. Легка консистенція заповнює найдрібніші ділянки і застосовується для точного шару, важка використовується як основа у відбитку або в індивідуальній ложці. Окремо існують масові сумішки для дублювання, які мають іншу реологію і відрізняються твердістю після тверднення.
На що дивитися під час вибору
- Тип відбитку: загальний, точний, або двофазний, коли матеріали різної густини використовують у два етапи.
- Сумісність із гіпсом і пластмасою, якщо модель або форма будуть виготовлятися далі за технологією лабораторії.
- Консистенція, яка має відповідати методиці та обраному способу нанесення.
- Спосіб змішування: вручну або автоматичним міксером, адже від рівномірності суміші залежить однорідність маси.
- Комплектація набору: база, каталізатор або активатор, коректор, а також наявність відповідних насадок для змішування.
- Строк придатності та розмір упаковки, щоб матеріал був використаний до зміни властивостей.
Зберігання та обробка
Альгінати зберігають у сухій герметичній тарі, оскільки вологість і нагрів швидко змінюють їх властивості. Силіконові набори тримають у прохолодному місці, закритими, без контакту з сторонніми речовинами, адже забруднення може порушити полімеризацію. Компоненти з різних партій не змішують.
Перед роботою перевіряють дату придатності та візуальну однорідність маси. Робочі поверхні і спатулу очищають і знежирюють, а насадки для змішування використовують одноразово або за рекомендацією виробника. Відбиток після вилучення промивають і оглядають на відсутність пухирів, розривів та залишків слини, бо вони спотворюють модель.
Точність відбитка залежить і від дотримання часу роботи з матеріалом. Масу вносять у відбитковий простір до початку тверднення, а ложку тримають нерухомо до повного затвердіння. Порушення цього правила призводить до зміщення тканин у відбитку, що видно на моделі у вигляді неточностей прилягання.
Модель з відбитка виливають одразу або в межах, зазначених виробником, адже деякі матеріали змінюють розміри під час витримки. Для дублювання моделей і виготовлення форм застосовують окремі маси, які мають стабільну структуру після тверднення і відтворюють деталі без спотворень.
Точні параметри змішування, час роботи, тривалість тверднення та техніку відбитка наведено в інструкції виробника.