Лаки та ізоляційні рідини використовують у зуботехнічній лабораторії для створення тонкого розділового або захисного шару між матеріалами. Вони полегшують розділення гіпсової моделі від силіконової форми, відокремлюють пластмасу від гіпсу, а також покривають моделі для кращого відтворення деталей або для захисту поверхні. Від правильного нанесення залежить, чи буде виріб відокремлюватися без пошкоджень і чи не залишиться на поверхні зайвих шарів.
Види та відмінності
Розділові лаки наносять перед заливанням гіпсу або силіконової маси, щоб вони не зчепилися з попереднім матеріалом. Вони створюють тонку плівку і мають бути сумісними з гіпсом та пластмасою, які використовують далі. Ізоляційні рідини застосовують для ізоляції гіпсових моделей перед нанесенням пластмаси або воску, оскільки вони ущільнюють поверхню і зменшують її пористість.
Покривні лаки наносять на готову модель або на окремі деталі, щоб зменшити шорсткість, підсилити відтворення рельєфу і захистити поверхню від пошкоджень. Вони можуть бути безбарвними або тонованими, що допомагає позначити ділянки роботи. Окремо існують лаки з різною в'язкістю: рідкі призначені для тонкого шару, густі краще працюють на великих площинах.
На що дивитися під час вибору
- Призначення: розділення, ізоляція або покриття.
- Сумісність з гіпсом, силіконом, пластмасою або воском, з якими матеріал працюватиме.
- В'язкість і консистенція, які мають відповідати способу нанесення пензлем або розпилювачем.
- Колір і прозорість, якщо потрібно бачити нанесений шар або розрізняти ділянки.
- Наявність розчинника та його вплив на інші матеріали, адже деякі склади можуть пошкодити пластмасу або силікон.
Зберігання та обробка
Лаки на основі розчинників є легкозаймистими. Їх зберігають у щільно закритій тарі, далеко від нагрівальних приладів і відкритого вогню, а робоче місце добре провітрюють. Тривале відкриття флакона призводить до випаровування розчинника та густішання рідини, тому тару закривають одразу після використання.
Перед нанесенням поверхню очищають від пилу і жиру, адже вони погіршують адгезію шару. Лак наносять тонким і рівномірним шаром, без потьоків. Надлишок видаляють, щоб не утворювалися плівки, які можуть спотворити деталь. Після нанесення дають висохнути до наступного етапу роботи. Перед використанням лаки перевіряють на однорідність і відсутність осаду.
Лак має наноситися на суху і знежирену поверхню. Надмірна кількість шару робить поверхню нерівною, а недостатня не відокремлює матеріали. Тому нанесення повторюють тонкими шарами, кожен з яких дають підсохнути до наступного. Пензлик тримають чистим і не змішують різні лаки в одній посудині.
Розділові та ізоляційні рідини не слід використовувати як заміну одна одній без перевірки сумісності. Перед роботою на важливій конструкції доцільно протестувати нанесення на допоміжному зразку, щоб переконатися, що шар відокремлюється без пошкодження поверхні.
Тару з лаком позначають, щоб не сплутати розділовий і покривний склад, а лак із відкритим вмістом не використовують після строку, зазначеного виробником.
Точні склади, режими нанесення, час висихання та сумісні матеріали наведені в інструкції виробника.