Зуботехнічні пластмаси, головним чином акрилові, використовують для виготовлення базисів знімних протезів, тимчасових коронок і мостів, ортодонтичних апаратів, індивідуальних ложок та ремонтних робіт. Матеріал складається з полімерного порошку і рідкого мономера, які під час змішування утворюють масу, що поступово твердне. Саме процес полімеризації визначає властивості готового виробу, тому його умови мають бути відповідними до типу пластмаси.
Види та відмінності
За способом полімеризації розрізняють пластмаси гарячої, холодної та світлової полімеризації. Гарячі пластмаси, як правило, мають найвищу стабільність після полімеризації, але вимагають водяної лазні або полімеризатора. Холодні пластмаси тверднуть за кімнатної температури, зручні для ремонту і коригування, проте можуть містити більше залишкового мономера. Світлові пластмаси поставляються готовими пластинами або масами, які твердне під світлом відповідної довжини хвилі.
За призначенням виділяють базисні пластмаси для протезів, м'які базисні пластмаси для випадків підвищеної податливості слизової, пластмаси для тимчасових конструкцій та кольорові пластмаси. Кольорові матеріали можуть бути одноколірними або з переходами відтінків, що імітують тканини ясен. Безбарвні пластмаси використовують для прозорих базисів і конструкцій, які не мають закривати тканини.
На що дивитися під час вибору
- Спосіб полімеризації, який відповідає наявному обладнанню лабораторії.
- Призначення пластмаси: базис, тимчасова конструкція, ремонт або м'який матеріал.
- Метод моделювання: прес-методика, литтєва техніка або формування вручну. Кожен метод має власні вимоги до консистенції.
- Консистенція суміші на різних етапах, яка впливає на зручність моделювання.
- Колір і можливість імітації тканин, якщо виріб має бути естетичним.
- Сумісність порошку та рідини однієї серії, адже змішування різних партій може змінити результат.
Зберігання та обробка
Мономер зберігають у щільно закритій тарі, далеко від тепла і прямого світла, адже він легко випаровується і є легкозаймистим. Порошок тримають сухим, оскільки волога змінює його поведінку під час змішування. Світлові пластмаси зберігають у світлозахисній упаковці.
Під час роботи з мономером важливо забезпечити провітрювання приміщення, адже пари подразнюють дихальні шляхи. Контакт з шкірою має бути мінімальним: мономер може викликати алергічну реакцію, тому застосовують рукавички. Після полімеризації виріб обробляють з урахуванням можливої усадки матеріалу, щоб зберегти точність прилягання до тканин.
Готову суміш використовують протягом періоду, поки вона зберігає потрібну консистенцію. Тому змішують стільки матеріалу, скільки реально потрібно для роботи, а залишки не повертають у загальну тару. Це знижує ризик зміни властивостей і забезпечує однорідність виробів.
Після полімеризації виріб охолоджують за методикою, а далі шліфують і полірують. Ділянки з надмірним нагріванням або нерівним затвердінням можуть деформуватися, тому охолодження й обробку виконують поступово. Перевірка прилягання на моделі перед остаточною обробкою допомагає вчасно помітити зміни форми.
Посуд для змішування і шпатель очищають одразу після роботи, адже застиглий полімер видалити значно складніше.
Точні температурні режими, час полімеризації та співвідношення порошку й рідини наведені в інструкції виробника.