Щітки для зуботехнічної лабораторії використовують для очищення й попередньої полірувальної обробки виробів після відливання, фрезування та випалу. Найчастіше вони видаляють залишки формувальної маси, гіпсу, воску та оксидного нальоту з металевих каркасів, а також працюють з поверхнями акрилу. Щітка встановлюється на зуботехнічний мотор і працює з обертанням, тому її вибір залежить від матеріалу виробу та характеру обробки.
Види та відмінності
За матеріалом робочої частини щітки ділять на кілька груп. Шкіряні крацовки, або крацовки з натуральної шкіри, м'які й дають помірне очищення без різкого знімання матеріалу. Щітки з металевого дроту, зазвичай латунного або сталевого, сильніше очищують поверхню, але можуть залишати на ній подряпини та частинки металу. Щітки з натуральної або синтетичної щетини і нейлонові щітки займають проміжне місце: вони очищують без агресивного впливу на метал і акрил.
За формою розрізняють циліндричні, конічні та чашкові щітки. Циліндричні зручні для плоских поверхонь і зовнішніх контурів, конічні доступні для вузьких місць, а чашкові застосовують для великих площин і для видалення наплавів. Важливими також є діаметр робочої частини, довжина, тип хвостовика і жорсткість, яка визначає, наскільки щітка піддається деформації під навантаженням.
На що дивитися під час вибору
- Матеріал виробу: метал, акрил, гіпс або керамічна поверхня. Для кожного матеріалу є відповідний тип щітки.
- Жорсткість: м'які варіанти для фінішного очищення, жорсткі для видалення щільних залишків.
- Діаметр і довжина робочої частини, які мають відповідати розміру оброблюваної ділянки.
- Тип хвостовика і сумісність з мотором лабораторії.
- Матеріал дроту або щетини: він має бути сумісним з оброблюваними сплавами та не залишати сторонніх домішок.
Зберігання та обробка
Щітки зберігають сухими, окремо від абразивних інструментів. Щітку, якою оброблялися сплави з різним складом, краще не використовувати на іншому матеріалі, щоб не переносити частинки металу з одного виробу на інший. Дротяні щітки перед роботою перевіряють на наявність обірваних або вигнутих волокон, адже вони можуть травмувати руку або пошкодити поверхню.
Під час роботи використовують захисні окуляри, адже частинки з щітки і виробу можуть розлітатися. Щітку не притискають із зайвим зусиллям, бо це прискорює її зношування і підвищує нагрів. Шкіряні крацовки з часом втрачають м'якість, тому їх зберігають у сухому місці та замінюють, коли вони перестають виконувати свою функцію.
Перед кожним використанням щітку оглядають на наявність обірваних волокон, ослаблення кріплення на хвостовику та забруднень від попередньої роботи. Брудна щітка переносить метал і пасту на наступний виріб, тому її регулярно очищають або замінюють. Щітку, яка втратила форму, не вирівнюють на ходу, а виводять з роботи.
Для роботи з акрилом застосовують м'якші варіанти, адже жорсткий дріт залишає сліди на поверхні пластмаси. Для роботи з металом вибирають жорсткіші щітки, але з контролем тиску, щоб не утворювалися глибокі подряпини, які потім важко прибрати.
Точні режими обертання, тиск, послідовність обробки та сумісні матеріали наведені в інструкції виробника.