Керамічні маси використовують для пошарового нанесення керамічного покриття на металевий каркас або на цільнокерамічну основу. Вони відтворюють колір, прозорість і характер поверхні природного зуба. Маси наносять шарами і випалюють у печі, тому кожен шар має бути сумісним з попереднім за складом і температурними властивостями.
Види та відмінності
Опакери призначені для маскування металевої основи і створення непрозорого першого шару. Вони можуть бути порошкоподібними або пастоподібними. Дентинні маси формують основний об'єм конструкції і визначають базовий колір. Емалеві маси мають більш високу прозорість і наносяться поверх дентину. Ясенні маси імітують тканину ясен, а корекційні дозволяють змінити відтінок в окремих ділянках. Окремо використовують барвники, які застосовуються для характеристики, та глазурі для фінішного блиску.
За формою випуску маси бувають порошком, пастою або в брикетах. Порошки традиційні для пошарового нарощування, пасти зручні для точного нанесення і корекції. Вибір залежить від методики лабораторії та від того, яким способом буде формуватися поверхня.
На що дивитися під час вибору
- Сумісність із металевим каркасом або цільнокерамічною основою, зокрема за коефіцієнтом термічного розширення. Невідповідність цього параметра призводить до тріщин і відколів.
- Набір відтінків, який має відповідати шкалі кольорів, що використовується в практиці.
- Тип маси: опакер, дентин, емаль, ясна або барвник. Кожна група має своє призначення в шаруванні.
- Дрібність помолу, що впливає на гладкість поверхні та характер блиску.
- Форма випуску і розмір упаковки, зручні для обсягу роботи.
- Наявність сумісних глазурей і барвників одного виробника, адже їх властивості узгоджені між собою.
Зберігання та обробка
Порошки і пасти зберігають сухими й закритими, адже вологість змінює їх в'язкість і поведінку під час нанесення. Барвники та концентровані пігменти використовують дозовано, їх тримають окремо від інших мас, щоб не змішати відтінки.
Під час роботи використовують чисті пензлики і шпатель, а на робочій поверхні не допускають пилу та сторонніх частинок, які потраплять у шар і залишаться після випалу. Нанесені шари вирівнюють і ущільнюють згідно з методикою, а кожну масу випалюють у порядку, визначеному виробником. Перевипал змінює колір і може спричинити деформацію, тому режим печі контролюють.
Шарування починають з внутрішніх шарів і завершують поверхневими. Кожен наступний шар наносять після висушування попереднього, інакше на межі шарів утворюються тріщини або пори. Товщину шарів підбирають з урахуванням обсягу відновлення: занадто тонкий шар не дає потрібної прозорості, а надто товстий може деформуватися під час випалу.
Перед випалом поверхню очищають від пилу та жиру, адже забруднення залишається на поверхні після випалу. Після випалу виріб перевіряють на наявність тріщин, відколів і відповідність відтінку, а неякісні ділянки коригують відповідно до методики лабораторії.
Точні температурні режими випалу, послідовність шарування та параметри глазурування наведено в інструкції виробника.